КНИГА ПАМ'ЯТІ ТА ШАНИ
ШАПОВАЛ ДМИТРО (загинув 26 листопада 2024 року)
Ненависна війна безжально нищить український цвіт...
26 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новодарівка Запорізької області, загинув ШАПОВАЛ Дмитро - новітній Герой України, справжній патріот.
Неосяжний біль огорнув всіх, хто знав цього юного Захисника Батьківщини. Щирі співчуття висловлюємо рідним та близьким. Нехай пам'ять про нього буде вічною, адже його боротьба за свободу і справедливість назавжди залишила слід в історії України.
КЕРНИЧНИЙ ГЕННАДІЙ (загинув 23 вересня 2024 року)
Не встигають висихати потоки сліз, омиваючи рани полеглих за Батьківщину воїнів... Один за одним ідуть у вічність наші Захисники, життя яких мало б буяти радістю, мріями й успіхами.
На жаль, ненависна війна нищить усе на своєму шляху... Буковинський ліцей укотре в скорботі: 23 вересня під час виконання бойового завдання загинув один із кращих наших випускників - Керничний Геннадій... Герой! Титан, який, втративши частину ноги, залишився у строю та продовжив боронити рідну землю... Йому назавжди 27! За своє життя він зробив усе, що можливо й неможливо в боротьбі проти ворога, про що свідчать численні нагороди, які Геннадій отримав за роки війни: «За мужність» ІІ-ІІІ ступеня, «За військову службу Україні», «За пролиту кров в боях за Україну», «За взірцевість» ІІ-ІІІ ступеня, «Іду на ВИ» І ступеня, «За воїнську доблесть», «Воля і мужність», «За оборону рідної держави», «Учасник АТО», «Учасник ООС», «За оборону Мар'їнки», відзнака командувача ОТУ «Південь» , нагородна зброя Glock 17, Орден Покрови Козацтва. Життєрадісний, енергійний, сміливий, навіть після важкого поранення Геннадій не втрачав завзяття: брав участь у міжнародних і спортивних змаганнях ветеранів Збройних сил України та армій дружніх країн, інвалідів, пройшов у Збірну України, проте відмовився від участі на користь служби. Він любив життя так, як можуть його любити лише вільні!
Спочивай з миром, наш Герою... Ми в неоплатному боргу перед Тобою...
САВЧУК ОЛЕКСАНДР (загинув 08 серпня 2024 року)
01 серпня Олександру виповнилось 24.
До лав захисників України воїн приєднався ще в часи антитерористичної операції, з початком повномасштабної російсько-української війни – 25 лютого 2022 року знову поповнив ряди українського війська.
На фронті Герой був головним сержантом батареї артилерійського дивізіону. Свого часу проходив навчання в Німеччині.
У скарбниці Сашка чимало військових відзнак та нагород.
Він дійсно був тим, на яких, як кажуть, тримається Україна. Справжнім патріотом і захисником своєї країни, борцем за правду і незалежність Батьківщини.
На превеликий жаль, 08 вересня 2024 року, мужньо виконавши військовий обов’язок, в районі одного з населених пунктів Курської області, Олександр Савчук загинув.
Непоправна втрата для всієї нашого ліцею, Буковини та України.
ШЕВЧУК ВАДИМ (загинув 09 лютого 2024 року)
Стало відомо в листопаді 2024 року про загибель Захисника України, самовідданого воїна ШЕВЧУКА Вадима. Майже 10 місяців Вадим вважався зниклим безвісти... Загинув молодий військовослужбовець 09 лютого 2024 року в Авдіївці Донецької області.
Висловлюємо глибокі співчуття батькові,матері , родині та близьким загиблого. Вічна і світла пам'ять Герою, дякуємо за Подвиг!
Герої не вмирають!!!
ДЗЯД ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (загинув 5 січня 2024 року)
Дзяд Вадим героїчно загинув внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання поблизу н.п.Кринки Херсонської області за незалежість та територіальну цілісність України.
Всього три роки тому, активний, завжди усміхнений, Вадим сидів за партою та був яскравим вогником для кожного, хто його знав. Для України- Герой, гідний, чесний, сміливий Захисник! А для нас, Вадимчику, ти любе дитя, що виросло на наших очах і тільки-но вилетіло з родинного гнізда, щоб побудувати собі світле майбутнє. Не віриться!.. І не приймається така болюча втрата!..
САПАРОВ ВЛАДИСЛАВ (загинув 26 березня 2023 року)
Знову трагічна звістка про загибель на фронті сколихнула Буковинський ліцей. Боронячи рідну землю від ворогів загинув випускник 2017 року Сапаров Владислав.
Ця втрата – ще одна наша навіки незагоєна рана. Владислав – Герой, який віддав найцінніше, аби ми могли жити. Юний та мужній, він сумлінно і віддано виконував бойові завдання, пов’язані із захистом Батьківщини. Вірний товариш, люблячий син, старший брат… Таким Влад залишиться у пам’яті людей які його знали…
Владиславу навіки 23. У нього були свої плани, мрії, надії… але безжальний ворог підло обірвав його молоде життя, в якому він ще так багато мав зробити.
Пам'ять про його життєвий подвиг житиме у нашій пам’яті вічно!
БРИНДАК ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ (загинув 18 грудня 2022 року)
У бою з російським окупантом за волю і незалежність своєї Батьківщини, 18 грудня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу, отримавши вогнепальне поранення несумісне з життям, поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області загинув воїн, захисник України, житель села Кукавки Бриндак Юрій Григорович 1995 року народження.
Висловлюємо глибокі співчуття батькові,матері , родині та близьким загиблого. Вічна і світла пам'ять Герою, дякуємо за Подвиг!
Герої не вмирають!!!
ЛІТВІНОВ ВЛАДИСЛАВ (загинув 10 грудня 2022 року)
ЛІТВІНОВ ВЛАДИСЛАВ ДМИТРОВИЧ народився 07.09.2001року в с.Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області. З 2007-2016 роки навчався в Обухівській загальноосвітній школі № 1 імені А.С.Малишка Київської області. З 2016-2018 роки навчався в Буковинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. З 2018-2021 роки навчався у Вінницькому транспортному коледжі. Восени 2021 року вступив до лав ЗСУ і підписав контракт та пішов обороняти Батьківщину у званні матроса морської піхоти ЗСУ. Під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту с. Водяне Покровського району Донецької області 10.12.2022 року загинув. Нагороджений: медаллю «За взірцевість у військовій службі 3-ї ступені» Похований Літвінов Владислав Дмитрович на кладовищі с.Котюжани Могилів-Подільського району Вінницької області.
ЧОРНОКОНЬ ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ (загинув 28 липня 2022 р.)
Важка втрата покрила скорботою наш край. Невимовний біль вкотре розриває серця вчителів та вихователів Буковинського ліцею...
Чорноконь Євген Миколайович, відданий захисник України, ревний патріот, один із кращих випускників нашого закладу, віднині стоятиме за Батьківщину в Царстві Любові та Справедливості. Ще у 2007 році, вступивши до ліцею, ця дитина обрала свій шлях - жити не для себе, а для України. Будучи курсантом вищого військового навчального закладу, Він мужньо боронив рідну землю, пройшов пекло в АТО в боях за Дебальцеве. Від початку російського вторгнення в Україну сміливо дивився в очі окупантові та захищав свій народ, не шкодуючи власного життя.
Євгене, нехай той клаптик землі, де Ти поліг, запам'ятає Твій останній дотик і зацвіте ніжним цвітом на згадку про Тебе... Нехай грізним відлунням озоветься останній удар Твого серця і назавжди відштовхне ворога з України... Шануємо Твою світлу пам'ять! Спочивай з миром!
КЛІЩУК ВЛАДИСЛАВ ІГОРОВИЧ (загинув 22 травня 2022р.)
Агресор прийшов на нашу землю війною. Буковина знову у скорботі через втрату захисника. Захищаючи Україну, загинув випускник Буковинського ліцею Кліщук Владислав Ігорович. Навчався в ліцеї з 2009 року по 2012 рік. Служив у Збройних Силах України, брав участь в проведенні Антитерористичної операції на Сході України, захищаючи суверенітет нашої держави. Загинув один з найдостойніших синів України.
Молодий, сильний, мужній: йому назавжи 27.
Владислав Кліщук поліг 22 травня під час виконання службових обов’язків у Запорізькій області, був працівником Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, у складі зведеного загону батальйону НПУ. Захищаючи рідну землю від ворога, Владислав був сміливим і безстрашним, мужнім воїном. Таким він залишиться у пам’яті назавжди.
Колектив Буковинського ліцею згадує Владислава завжди усміхненим та життєрадісним. Люблячий чоловік, турботливий син, вірний друг, надійний побратим. Не вистачить ніяких слів, щоб висловити наш сум і біль…Страшна, непоправна втрата..
Співчуття рідним і близьким.
Вічна пам'ять Герою!!!
Не забудемо. Не пробачимо.
Батькам — вдячність за Сина й підтимка.
Владиславу — Слава! Слава! Слава!
